Лихоманка Ебола розвивається швидко, руйнівно та часто закінчується смертю. Отже, навряд чи поверхневі ліки з повільною дією будуть ефективними.
Ліки, що охоплюють міазматичну картину лихоманки Ебола, швидше перебувають у люетичному (сильні руйнування та смерть) або туберкульозному міазмі (швидкий розвиток симптомів, геморагії).
Заслуговують на увагу Phosphorus, як представник туберкульозного міазму та люетичні препарати зміїних отрут Lachesis, Crotalus horridus та Bothrops. Першого дня у хворих виникають симптоми грипу (можливе призначення нозоду грипу). У розпал захворювання приєднуються кривавий пронос та блювання.
Шкірні крововиливи та внутрішні кровотечі. Всі ці геморагічні прояви є у Фосфору та препаратів зі зміїних отрут. Більшість гомеопатів призначають потенцію 30С, щоб уникнути значних загострень.
Crotalus horridus 30С призначають із профілактичною метою по одній дозі щодня. Якщо людина вже інфікована, то дають по одній дозі щогодини. Зі зменшенням тяжкості симптомів частота приймання зменшується. Якщо поліпшення немає після 6 доз, необхідно шукати новий засіб.
Для Crotalus horridus характерне утруднення ковтання через спазму і звуження горла, темно-пурпурну кров, набряк з пурпуровими плямами на шкірі.
Bothrops 30C дають, коли у хворого озноб, невиразна мова, повільність, опухле та одутле обличчя, чорне блювання.
Lachesis 30C дають хворим з кровотечами, маренням, тремтінням і сплутаною свідомістю. Хворі не переносять одяг, що стягує, почувається краще від тепла і патологічні симптоми переважають на лівій стороні.